Поет, який ніколи не боявся бути собою — під такою назвою на абонементі Публічної бібліотеки Томашпільської селищної ради розгорнуто виставку-портрет до 80-річчя видатного українського поета-шістдесятника Василя Івановича Голобородька.
Родом із Луганщини, Василь Іванович ламає стереотип про «поетів Донбасу». Попри те, що регіон асоціюють із російськомовною поезією про шахти, він писав українською про навколишній світ — глибоко, щиро й образно. У 1970-х його твори не публікували майже 20 років через відмову співпрацювати з КДБ, проте згодом його ім’я стало символом незламності українського духу.
Василь Голобородько — лауреат Шевченківської премії, премій імені Василя Симоненка та Миколи Трублаїні. Автор майже 20 поетичних збірок, зокрема: «Посівальник», «Українські птахи в українському краєвиді», «Летюче віконце» (Вибрані вірші), «Ми йдемо» (Вибрані вірші), «Зозуля масло колотить»), «Білі кімнатні рослини», «Дозволені забави». Останнє видання поета – «Вірші лісові» .
Цікаві факти з життя митця:
Був відрахований з Донецького педагогічного інституту за поширення праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація».
Вищу освіту здобув лише у 56 років, у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Працював на шахті, але не романтизував важку працю гірників у своїх поезіях.
За збірки «Ікар на метеликових крилах» та «Калина об Різдві» отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка.
Його твори перекладені 15 мовами світу.
Понад 20 років досліджував український фольклор, вважаючи, що саме в ньому зароджуються корені світових казок.
Усіх охочих запрошують ознайомитися з творчістю поета та переглянути виставку в Публічній бібліотеці Томашпільської селищної ради.
