Володимир, уродженець Тульчина на Вінниччині, нині проходить службу в лавах 144-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Він є головним сержантом одного з мотопіхотних підрозділів. Із перших днів повномасштабного вторгнення чоловік без вагань добровільно став на захист держави. Про це повідомляє Вінницька обласна державна адміністрація.
У Володимира є родина — дружина та дитина. Саме відповідальність за майбутнє близьких і рідної країни стала визначальною у його рішенні взяти до рук зброю. Захисник зізнається: кожен батько мріє дожити до щасливого моменту, коли зможе стати дідом, і саме ця думка додала йому впевненості зробити свій вибір. Воїн щиро вдячний рідним за постійну підтримку, яка допомагає триматися у найскладніші миті.
“Свій 52-й день народження Володимир відзначив 25 жовтня. Військовий досвід він почав здобувати ще у 18 років під час строкової служби. У мирному житті працював інкасатором та водієм автобуса. З початку повномасштабної війни майже чотири роки перебуває безпосередньо в зоні бойових дій, виконуючи завдання на найгарячіших напрямках фронту”, – йдеться у повідомленні.
Разом із побратимами захисник воював на Донеччині, зокрема на Покровському напрямку, утримував оборону між Кураховим і Новомихайлівкою. Кожен новий етап служби приносив чергові виклики, що вимагали витримки, чіткої координації та високого професіоналізму.
Для головного сержанта пріоритетом залишається збереження життя особового складу та надійне утримання позицій. У підрозділі відзначають, що з цими завданнями Володимир справляється впевнено й відповідально. Особливу увагу він приділяє роботі з поповненням: нових бійців ретельно вводять у курс обстановки, навчають і готують до виконання бойових завдань.
Сам воїн переконаний: на фронті важливо думати не лише про власну безпеку, а й постійно піклуватися про тих, хто поруч. Взаємопідтримка, довіра та злагоджені дії, за його словами, є ключем до виконання завдань і виживання в бойових умовах.
Нині військовослужбовець із позивним «Соняшник» очікує нового призначення — вже на рівні роти. Саме на таких досвідчених і вмотивованих воїнах тримається українська піхота та незламність Збройних сил України.