Рівно чотири роки тому почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Кожен з нас досі пам’ятає той самий ранок. Перший дзвінок та слово «війна».
За ці чотири роки ми змінилися. Навчилися жити між тривогами, швидко збирати найнеобхідніше, розрізняти звуки в небі, знати напам’ять маршрути до укриттів. Навчилися регулярно підтримувати армію. Запам’ятали імена тих, кого забрала війна.
Ми втратили спокій і безтурботність. Хтось — дім, хтось — найдорожчих людей. Та водночас стали міцнішими, уважнішими одне до одного, здатними триматися навіть тоді, коли дуже важко.
Обійміть сьогодні близьких. Напишіть тим, хто на передовій. Згадайте поіменно тих, кого вже немає з нами. І не втрачайте віри — вона тримає так само, як і наші воїни тримають небо над нами.
Ми вистояли довго, вистоїмо й далі.
Світла пам’ять загиблим! Шана українським Захисникам і Захисницям!