Сьогодні у центрі уваги — фразеологізм “прописати іжицю“. Цей вираз давно закріпився в українській мові та вживається у значенні жорстоко покарати когось, добряче відлупцювати або, в м’якшому варіанті, — насварити, дорікнути, прочитати нотацію.
Походження фразеологізму веде до давніх шкіл, де учнів карали за помилки у письмі. Однією з найскладніших для написання літер у старослов’янській абетці була іжиця (Ѵ, ѵ). За неправильне написання цієї літери вчителі могли “прописати іжицю” — себто вдарити різкою або лінійкою. Згодом цей вислів набув образного значення — дати прочухана, добряче відчитати.
Приклади вживання:
- За забуту домашку батько мені іжицю прописав — словами, але добряче.
- На роботі запізнився вдруге — керівник одразу іжицю прописав при всіх.
- Бабуся так онука сварила за поведінку, що й не треба було руки прикладати — іжицю прописала словами.
Сьогодні вислів «прописати іжицю» вживають переважно з іронією чи жартом, однак він чудово передає атмосферу суворого осуду чи виховної прочуханки.
Вживайте українське — колоритно, влучно, змістовно.