У Тульчині відбулася подія, яка додала ще одну теплу сторінку до культурної історії Поділля. У музеї-квартирі Миколи Дмитровича Леонтовича — видатного українського композитора, хорового диригента й педагога — пройшла мистецька зустріч з нагоди 148-ї річниці від дня його народження. Захід об’єднав представниць громадської організації «Мистецька спільнота «ДивоКрай» та став щирим вшануванням творчості митця.
Саме в цих стінах, де композитор жив і творив, народжувалися мелодії, що згодом підкорили світ. Атмосфера зустрічі була пронизана відчуттям присутності Маестро — здавалося, він поруч, уважно слухає й тішиться, що його музика звучить і сьогодні.
Учасники подякували науковій співробітниці музею-квартири Світлані Лукашенко за захопливу розповідь, яка допомогла краще відчути дух епохи й особистість Миколи Леонтовича.
«Ми не можемо бути непричетними»
Журналісти видання «Тульчин онлайн» поспілкувалися з головою громадської організації «Мистецька спільнота «ДивоКрай» та письменницею Наталією Погребняк, яка поділилася особистими роздумами про значення цієї зустрічі та роль постаті Леонтовича для сучасних українців.
«Ми живемо в Тульчині, тому не можемо бути непричетними до цієї постаті. Леонтович — це наша слава і наша гордість. А “Щедрик”, який, як переконані дослідники, народився саме тут, у Тульчині, — це частина нашої ідентичності», — наголосила вона.
За словами пані Наталії, саме Тульчинська земля має особливу творчу силу:
«На цій землі дивовижним чином народжуються пісні. Я живу поруч із музеєм Леонтовича й відчуваю, як ця аура впливає — на мої тексти написано вже понад двісті пісень. Це не випадково».
«Бути, діяти, жити»
Зустріч у музеї стала не лише вшануванням пам’яті композитора, а й глибоким осмисленням української ідентичності — особливо в умовах війни.
«Коли агресор хоче довести всьому світу, що нас не існувало, ми маємо сказати: МИ Є. Ми народ з давньою історією, зі своєю культурою, традиціями. Саме з цією метою й створена наша мистецька спільнота “ДивоКрай”», — наголошує очільниця організації.
Громадська організація «Мистецька спільнота «ДивоКрай» об’єднує майстринь вишивки й писанкарства, поетів, співаків, педагогів — усіх, хто відчуває потребу творити й берегти українське.
148 років із дня народження: Леонтович як жива присутність
Особливим символізмом була наповнена й сама ідея заходу — відзначити день народження Миколи Леонтовича саме в його домі.
«Це були ніби родинні гостини. Як не піти на день народження до Леонтовича? Не в іншому місці — саме тут, у тих кімнатах, де колись збиралися хористи, де народжувалися шедеври. Де формувався “Щедрик”. Це не формальність — це жива пам’ять», — ділиться пані Наталія.
Музика, що поєднала покоління
Окрасою зустрічі стали виступи юних українок — сестер Діани та Вероніки Мазур, вихованок викладачки вокалу Галини Кобцевої (ЦКД Тульчинської міської ради). У костюмах, стилізованих під одяг учениць єпархіального училища часів Леонтовича, вони виконали українські пісні, зокрема й легендарний «Щедрик».
«Це було поєднання епох. Коли дівчатка співали, а потім ми всі разом підхоплювали “Щедрика”, здавалося, що ти — частина живої легенди, великої історії. Це музика, яка збагачує, підносить і з’єднує століття», — зазначає очільниця організації.
Під час зустрічі звучали й маловідомі історії про Тиманівський «Щедрик», бібліотеку графа Шереметєва, церковні хори — усе те, що формувало музичний світ Леонтовича.
Леонтович і сучасність: чому це важливо сьогодні
Окрему увагу співрозмовниця приділила темі залучення дітей та молоді до культури.
«Ми не можемо звинувачувати дітей у тому, що вони чогось вони не знають. Їм треба показувати, подавати це так, щоб вони захотіли слухати, дізнаватися. Це наш обов’язок — дорослих», — переконана голова «ДивоКраю».
Саме тому організація активно співпрацює зі школами, бібліотеками, культурними закладами, проводить зустрічі, майстер-класи, творчі заходи, залучаючи дітей і молодь до української культурної спадщини.
«Сьогодні, коли ворог намагається стерти нас як народ, ми маємо ще голосніше говорити про Леонтовича, про нашу культуру та традиції. Бути — означає діяти, творити, передавати далі», — переконана Наталія Погребняк.
Музика, що не має віку
Зустріч у музеї Миколи Леонтовича стала ще одним підтвердженням: музика не має віку, а духовна спадщина живе доти, доки її наповнюють живі голоси та щирі серця.
«У віках не зістариться музика. І поки на Тульчинській землі звучить українська пісня — живе Леонтович, живе Україна — ми живемо», — підсумовує Наталія Погребняк.
Нехай же ластівочка зі «Щедрика» поверне мирне небо в кожну українську родину, наділить вірою та надією.
Фото та відео з особистого архіву Наталії Погребняк.