Історико-етнографічний центр «Городківка. Історична спадщина» знову став місцем зустрічі з культурою та глибинами народної пам’яті. Цього разу його відвідали працівниці державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)», які долучилися до етнографічного дослідницького проєкту «Прочитати рушник». Повідомляє Городківка. Історична спадщина.
Український рушник — це не просто декоративна тканина. Це символ родинної пам’яті, закодовані послання предків, своєрідний мовчазний літопис, який зберігає традиції, віру та світогляд нашого народу. Рослинні орнаменти на рушниках, такі як «дерево життя», виноградна лоза чи квіти, уособлюють рід та безперервність поколінь. Геометричні фігури — ромби, квадрати — символізують жіноче начало та гармонію. Сонце, хрести, зірки — захист і світло для родини.



Під час заходу учасниці вивчали орнаменти, кольористику та техніки виконання східноподільських рушників, намагаючись «прочитати» закодовані в них сенси. Результатом спільної праці стала упорядкована тека «Рушники Східного Поділля» та нова виставка тканих і вишитих рушників регіону.
У відповідь на запитання, чому варто берегти цю спадщину, гості говорили:
«Бо це наша ідентичність. Як народ, ми сильні тоді, коли знаємо, ким були наші пращури»,
«Бо ми — народ, що шив свою долю голкою на полотні»,
«Тому що рушник — це мова без слів. У кожній лінії — пам’ять про матір, бабусю, про вечори під свічкою, про мрію і молитву».
Захід пройшов у співпраці з керівником історико-етнографічного центру Валентиною Гижко. Участь у проєкті взяли Леся Олійник, Яна Юраш, Зоя Гоцул, Леся Резнік, Наталія Мартинюк, Жанна Заболотна, Ілона Ігнатушкіна, Тамара Водзінська, Лариса Шевчик, Людмила Плескан, Юлія Олійник, Юлія Сколкіна, Оксана Побережна, Інна Усатюк, Наталія Бондарчук.
Організатори закликають не забувати про старі рушники, які є в кожній оселі: досліджуйте, фотографуйте, діліться їхньою історією — бо це частина великої історії нашого народу.

