Трихофагія — імпульсивне або нав’язливе поїдання волосся — це не просто дивна звичка, а серйозний психоемоційний розлад, що може мати небезпечні наслідки для здоров’я. З такою проблемою все частіше стикаються підлітки, а лікарі наголошують: вчасна допомога може врятувати життя.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю журналістам Тульчин.Онлайн розповіла Оксана Гончарук — анестезіолог КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради», де фахівці провели унікальну операцію — видалили зі шлунка 14-річної дівчинки клубок волосся вагою понад 3 кг.
«Це був один із найскладніших випадків — ми мали справу не просто зі стороннім тілом, а з трихобезоаром, що утворився у результаті тривалої трихофагії. Без втручання така патологія могла призвести до перфорації шлунка або кишківника», — пояснює лікарка.
Що таке трихофагія і чому вона виникає?
Трихофагія — це нав’язлива поведінка, коли людина ковтає волосся, зазвичай своє власне. Часто цей стан поєднується з трихотиломанією — вириванням волосся з голови, брів чи вій. Найбільш вразливою групою є дівчата-підлітки.
Серед основних причин:
- психоемоційне напруження,
- тривожність і депресія,
- сімейні конфлікти або шкільний тиск,
- потреба у самозаспокоєнні.
«Трихофагія часто є частиною обсесивно-компульсивного спектра. Діти роблять це несвідомо, щоб зменшити внутрішнє напруження. І дуже часто — це крик про допомогу», — додає Оксана Гончарук.
Небезпека, яку не видно одразу
На перших етапах симптоми майже непомітні: випадає волосся, дитина часто ховає обличчя, уникaє спілкування. Та з часом поїдене волосся накопичується в шлунку й утворює щільний клубок — трихобезоар, який може призвести до:
- кишкової непрохідності,
- блювоти, втрати ваги,
- ерозії й перфорації органів травлення.
У найважчих випадках безоар досягає значних розмірів і вимагає хірургічного втручання. Так, у Вінниці лікарі провели широку лапаротомію, щоб видалити клубок волосся вагою понад 3 кг.
«У цій операції анестезіологи грали ключову роль — ми забезпечували безпечний наркоз, підтримували життєві функції пацієнтки та супроводжували її під час післяопераційного відновлення», — зазначає пані Оксана.
Як діагностують і лікують трихофагію?
Діагноз ставиться на основі спостережень, опитувань, психологічного обстеження, а також УЗД чи ендоскопії — якщо є підозра на трихобезоар.
Лікування — комплексне:
- когнітивно-поведінкова терапія (КПТ),
- тренінги заміни звички (HRT),
- сімейна психотерапія,
- у деяких випадках — медикаментозне лікування.
Перспективними також вважають біологічний зворотний зв’язок (біофідбек) та мобільні застосунки для самоконтролю звичок.
«Дуже важливо, щоб батьки були уважні до змін у поведінці дитини. Якщо ви помітили, що дитина тягне волосся до рота або жує його — не ігноруйте. Це сигнал, що потребує фахової допомоги», — наголошує анестезіолог.
Що можуть зробити дорослі?
- Не сварити й не соромити дитину.
- Говорити відверто і з довірою.
- Звернутися до психолога.
- Стежити за тригерами: стрес, ізоляція, конфлікти.
- Створити вдома безпечне середовище.
Поради підліткам від лікаря:
«Не соромся звертатися за допомогою. Це не “дивна звичка”, а спосіб, яким організм сигналізує про стрес. Знайди безпечну альтернативу — наприклад жуйку або тримай руки зайнятими антистресовою іграшкою. Дуже важливо поговорити з дорослим, якому довіряєш: це можуть бути батьки, вчитель або шкільний психолог. І пам’ятай: ти не один. Це лікується.»
Фото з особистого архіву Оксани Гончарук та просторів інтернету.