«Дитина їсть волосся? Це не каприз, а тривожний симптом», — пояснює лікар-анестезіолог Оксана Гончарук

Трихофагія — імпульсивне або нав’язливе поїдання волосся — це не просто дивна звичка, а серйозний психоемоційний розлад, що може мати небезпечні наслідки для здоров’я. З такою проблемою все частіше стикаються підлітки, а лікарі наголошують: вчасна допомога може врятувати життя.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю журналістам Тульчин.Онлайн розповіла Оксана Гончарук — анестезіолог КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради», де фахівці провели унікальну операцію — видалили зі шлунка 14-річної дівчинки клубок волосся вагою понад 3 кг.

«Це був один із найскладніших випадків — ми мали справу не просто зі стороннім тілом, а з трихобезоаром, що утворився у результаті тривалої трихофагії. Без втручання така патологія могла призвести до перфорації шлунка або кишківника», — пояснює лікарка.

Що таке трихофагія і чому вона виникає?

Трихофагія — це нав’язлива поведінка, коли людина ковтає волосся, зазвичай своє власне. Часто цей стан поєднується з трихотиломанією — вириванням волосся з голови, брів чи вій. Найбільш вразливою групою є дівчата-підлітки.

Серед основних причин:

  • психоемоційне напруження,
  • тривожність і депресія,
  • сімейні конфлікти або шкільний тиск,
  • потреба у самозаспокоєнні.

«Трихофагія часто є частиною обсесивно-компульсивного спектра. Діти роблять це несвідомо, щоб зменшити внутрішнє напруження. І дуже часто — це крик про допомогу», — додає Оксана Гончарук.

Небезпека, яку не видно одразу

На перших етапах симптоми майже непомітні: випадає волосся, дитина часто ховає обличчя, уникaє спілкування. Та з часом поїдене волосся накопичується в шлунку й утворює щільний клубок — трихобезоар, який може призвести до:

  • кишкової непрохідності,
  • блювоти, втрати ваги,
  • ерозії й перфорації органів травлення.

У найважчих випадках безоар досягає значних розмірів і вимагає хірургічного втручання. Так, у Вінниці лікарі провели широку лапаротомію, щоб видалити клубок волосся вагою понад 3 кг.

«У цій операції анестезіологи грали ключову роль — ми забезпечували безпечний наркоз, підтримували життєві функції пацієнтки та супроводжували її під час післяопераційного відновлення», — зазначає пані Оксана.

Як діагностують і лікують трихофагію?

Діагноз ставиться на основі спостережень, опитувань, психологічного обстеження, а також УЗД чи ендоскопії — якщо є підозра на трихобезоар.

Лікування — комплексне:

  • когнітивно-поведінкова терапія (КПТ),
  • тренінги заміни звички (HRT),
  • сімейна психотерапія,
  • у деяких випадках — медикаментозне лікування.

Перспективними також вважають біологічний зворотний зв’язок (біофідбек) та мобільні застосунки для самоконтролю звичок.

«Дуже важливо, щоб батьки були уважні до змін у поведінці дитини. Якщо ви помітили, що дитина тягне волосся до рота або жує його — не ігноруйте. Це сигнал, що потребує фахової допомоги», — наголошує анестезіолог.

Що можуть зробити дорослі?

  • Не сварити й не соромити дитину.
  • Говорити відверто і з довірою.
  • Звернутися до психолога.
  • Стежити за тригерами: стрес, ізоляція, конфлікти.
  • Створити вдома безпечне середовище.

Поради підліткам від лікаря:

«Не соромся звертатися за допомогою. Це не “дивна звичка”, а спосіб, яким організм сигналізує про стрес. Знайди безпечну альтернативу — наприклад жуйку або тримай руки зайнятими антистресовою іграшкою. Дуже важливо поговорити з дорослим, якому довіряєш: це можуть бути батьки, вчитель або шкільний психолог. І пам’ятай: ти не один. Це лікується.»

Фото з особистого архіву Оксани Гончарук та просторів інтернету.