Водійка навантажувача — як Олександра Юрченко опанувала «чоловічу» професію на МХП

Олександра Юрченко обіймає посаду водійки навантажувача-штабелера на Переробному комплексі Вінницької птахофабрики. Свою професію вона називає «своєю справою» — спокійно, без зайвих гучних слів, але з відчуттям впевненості та стабільності. Їй подобається і сам процес роботи, і колектив, і створені на підприємстві умови. Та передусім — відповідальність, яку вона щодня бере на себе.

Видання «Тульчин онлайн» розповідає історію Олександри Юрченко.

День, який запам’ятався назавжди

Олександра без роздумів називає дату свого першого робочого дня — 9 травня 2023 року. Саме тоді вона вперше заступила на зміну вже у новій для себе ролі.

Якщо робота не подобається, такі дати швидко забуваються. У мене ж навпаки — скоро буде три роки, як я працюю на штабелері, — говорить Олександра.

Сьогодні вона працює на сучасній складській техніці, яка дозволяє піднімати палети на висоту кількох поверхів. Це справа, що потребує максимальної зосередженості, точності та суворого дотримання правил безпеки.

Родинна підтримка

Особливістю її історії є те, що разом з нею на підприємстві працює мама — Людмила. Обидві обрали технічний напрям, хоча й керують різними видами обладнання: мама працює на меншому навантажувачі, а Олександра — на штабелері.

Мама вже була працівницею Вінницької птахофабрики, але згодом вирішила змінити напрям і опанувати нову професію, — каже Олександра. — Для неї навчання було складнішим, але вона впоралася. Ми підтримуємо одна одну і щиро радіємо успіхам.

Пошук свого шляху

Родина Юрченків переїхала до Четвертинівки у 2012 році, коли підприємство тільки розпочинало роботу. Після завершення школи Олександра ще не мала чітко визначеної професії й певний час працювала на різних тимчасових роботах.

Звернувшись до підприємства, вона спершу отримала пропозицію працювати палетувальницею. Важливу роль відіграла розмова з інструктором із навчання водіїв навантажувачів Сергієм Штефанюком, який запропонував спробувати себе в іншій ролі.

Спершу я відмовилась. Думала, що це «чоловіча» професія, хоча водійські права на мотоцикл і автомобіль у мене вже були, — згадує вона.

Після двох змін палетувальницею Олександра зрозуміла, що прагне більшої динаміки та відповідальності, і самостійно подала заявку на навчання.

Коли вперше сіла за кермо навантажувача, зрозуміла, що страх був зайвим. Усе виявилося логічним і зрозумілим, — додає Олександра.

Навчання і професійний ріст

Навчальну програму проходили 15 осіб, переважно жінки. Після складання іспитів Олександру направили працювати на дільницю замороженої продукції. Там вона починала з меншого навантажувача, а згодом отримала пропозицію перейти на штабелер.

Я сумнівалась, бо це інша швидкість, інша висота і зовсім інший рівень відповідальності, — розповідає вона.

Перші тижні стажування були непростими, однак підтримка колег та довіра керівництва допомогли швидко адаптуватися.

З часом я зрозуміла, що добре відчуваю цю техніку і свою зону відповідальності. Це робота, яку я виконую впевнено і з задоволенням.

Нині Олександра працює на сучасному штабелері, який підприємство отримало безпосередньо із заводу. Вона є частиною важливого логістичного процесу, від якого залежить безперебійна робота виробництва.

Відповідальність як цінність

Своє ставлення до праці Олександра формує на основі родинних принципів. Вона з вдячністю говорить про батька, який став для неї прикладом відповідальності та стійкості. Із початком повномасштабного вторгнення він 7 березня 2022 року приєднався до лав ЗСУ та нині продовжує службу.

Родина підтримує з ним постійний зв’язок. Тема відповідальності та підтримки військових є близькою і для компанії, і для колективу, в якому працює Олександра.

Можливості для розвитку

Історія Олександри Юрченко демонструє, що професійний шлях не завжди починається з чіткого плану. У МХП працівникам надають можливості для навчання, підтримують розвиток і відкривають перспективи в нових напрямах — незалежно від досвіду чи стереотипів.

Сьогодні Олександра впевнено керує сучасною технікою, яка піднімає палети на висоту кількох поверхів, і щодня доводить, що головне — це бажання вчитися, відповідальність і підтримка команди.

Якщо ви шукаєте стабільну роботу, офіційне працевлаштування, професійне навчання та команду, де цінують відповідальність і прагнення до розвитку, — долучайтеся до команди Вінницької птахофабрики.