У суботу, 3 жовтня, Немирівська, Брацлавська та Тульчинська громади об’єдналися у спільному автопробігу, присвяченому Дню захисників і захисниць України. Колона пройшла через три громади та завершила маршрут у Тульчині, де відбулася мирна акція. Під час заходу говорили про військових, ветеранів, українських полонених, безвісти зниклих захисників та родини загиблих.
Тульчин онлайн розповідає про це детальніше.
Від Немирова до спільної колони
Автопробіг розпочався у Немирові. Збір учасників стартував о 8:30 біля ЖБІ, а о 9:00 колона вирушила від міської ради у напрямку Брацлава.
У селі Вовчок до автопробігу приєдналися учасники з Брацлавської громади. О 9:30 колона продовжила рух.
Того ж часу розпочався збір учасників від Тульчинської громади у селі Тарасівка біля арки. О 10:00 звідти вирушила тульчинська колона.
Згодом учасники трьох громад об’єдналися та продовжили рух разом. Маршрут пролягав через Кинашів, АЗС «БРСМ» та район ПТУ, після чого колона попрямувала до Алеї Надії у Тульчині.





















































У Тульчині говорили про тих, кого чекають
О 10:30 біля Будинку культури у Тульчині розпочалася мирна акція до Дня захисників і захисниць України.
Під час заходу говорили про тих, хто зараз перебуває на фронті, ветеранів, військовополонених, безвісти зниклих та загиблих захисників.
Окремо наголошували, що за кожним іменем та статусом стоїть конкретна людина — син, чоловік, батько, брат чи друг, а за кожним безвісти зниклим військовим залишаються родини, які продовжують чекати.
Згадали загиблих захисників
Однією з центральних частин акції стали історії загиблих військових.
Присутнім розповіли про Романа Федорова, якого родина чекала 33 місяці. Згадали також Тараса Мурашка із позивним «Вчитель». У мирному житті він працював учителем, займався волонтерством, а в червні 2024 року став до лав ЗСУ. 14 березня 2025 року Тарас загинув під час виконання бойового завдання біля Новоєгорівки на Луганщині.






































Прозвучала історія Сергія Левкопаса, який народився у Тульчині, любив землю, квіти, дім та родину. Він загинув 3 червня 2024 року у Красногорівці.
Також згадали Руслана Шевчука, який із 2015 року захищав Україну та після початку повномасштабного вторгнення знову став до лав військових. 31 березня 2023 року він загинув у районі Озарянівки Бахмутського району.
Присутні почули й історію Євгена Коржа — чоловіка та батька двох дітей. Він загинув 3 липня 2023 року біля Первомайського на Донеччині, наступного дня після 12-річчя свого сина.
Окремо розповіли про Ігоря Станкевича, якого призвали на військову службу 7 квітня 2023 року. Він загинув 19 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання біля Новенького на Сумщині. У військового залишилися дружина, донька, батьки, сестра та бабуся.
Після розповідей присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Свою історію розповів військовий, який пережив полон
Окремою частиною мирної акції стала розповідь Сергія Кметюка — військовослужбовця 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» Національної гвардії України.
Під час оборони Маріуполя він потрапив у полон, де провів понад чотири роки. У Тульчині Сергій особисто розповів про свій досвід полону, неволі та війни.
Говорили про родини безвісти зниклих
Окрему увагу під час акції приділили родинам військових, які вважаються безвісти зниклими.
Своїми історіями поділилися Яна Зощук — дружина безвісти зниклого захисника Брацлавської громади, Неля Мельник — дружина безвісти зниклого захисника з Вінниці, та Галина Пересунько — дружина безвісти зниклого захисника Тульчинської громади.
Під час заходу говорили про постійне очікування, у якому живуть такі родини, — очікування дзвінка, новини та повернення близької людини.
Окремо говорили про військових і ветеранів
Учасники акції також порушили тему повернення військовослужбовців до цивільного життя.
Наголошувалося, що після фронту військові повертаються до родин, дітей, роботи та повсякденного життя, однак їхній бойовий досвід може залишатися з ними й після повернення.
Окремо говорили про ветеранів та важливість сприймати їх не лише через статус чи військову форму, а як людей із власним досвідом, втратами та потребою в підтримці.
Автопробіг трьох громад та мирна акція у Тульчині стали спільним заходом, присвяченим пам’яті загиблих, підтримці військових, полонених, безвісти зниклих та їхніх родин.
Читайте також:
