У мирному житті Олександр Тристюк був люблячим сином, братом, чоловіком, батьком і другом. Коли на українську землю прийшла війна, він без вагань став на її захист.
Про це повідомляє Тульчинська міська рада.
Прощання з Олександром Тристюком
Олександр народився у селі Михайлівці Мурованокуриловецького району Вінницької області. Зростав добрим, щирим, відповідальним і життєрадісним — людиною, яка завжди вміла підтримати, знайти тепле слово чи просто мовчки бути поруч у складну хвилину. Після закінчення загальноосвітньої школи продовжив навчання у Михайловецькому професійному аграрному ліцеї, де згодом працював вихователем.
У мирному житті він був люблячим сином, братом, чоловіком, батьком і другом. Працював на залізничній станції Кирнасівка Одеської залізниці, був газоелектрозварювальником у ТОВ «Подільські цукроварні», механіком ремонтно-механічної служби у ТОВ «Тульчинм’ясо», а також підсобним робітником у цеху пакування філії «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика». Усюди його пам’ятають як сумлінного, працьовитого та надійного колегу.
Олександр понад усе любив свою родину, дітей, цінував прості миті життя — ранкову каву, риболовлю, тишу. Він умів жити з теплом у серці та мріяв про щасливе майбутнє для тих, кого любив.
З 24 серпня 2024 року боронив Батьківщину у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 2-ї мінометної батареї, виконуючи бойові завдання на Вовчанському напрямку Харківської області. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові.
29 січня 2026 року серце воїна зупинилося. Він загинув, захищаючи свободу і незалежність України, наше майбутнє та мир для прийдешніх поколінь.
Йому назавжди 40…
Вічна пам’ять і слава Герою!