4 серпня Вапнярська громада провела в останню путь загиблого воїна — Дениса Сергійовича Бодоріна. Сотні людей зібралися, щоб вшанувати пам’ять того, хто віддав життя за Україну, захищаючи її незалежність на чужій землі.
Денис загинув у листопаді 2024 року, під час виконання бойового завдання на території Курської області. Він був серед тих, хто тримав небо над нашими домівками, хто став щитом між мирним життям і жорстокістю війни.
Його згадували як справжнього — не з книжки, а з життя. Побратими говорили про нього як про спокійного, справедливого і рішучого. Вчителі згадували Дениса як доброго, відповідального хлопця. Таким він залишився і в пам’яті рідних, і в серцях тих, хто його знав.
Навчався Денис у Вапнярській першій школі. Він ріс, мріяв, жив серед нас, і коли настав час, зробив свій вибір — стати на захист України. Він не шукав слави, не потребував гучних слів. Просто зробив те, що вважав правильним.
Сьогодні його проводжали з болем у серці. Плакали мати, сестра, двоє дітей. На труну падало серпневе сонце — яскраве, мов благословення з неба. Над селом стояла тиша — не лише навколо, а й у серцях усіх присутніх.
Цього дня громада втратила не лише солдата. Вона втратила сина, батька, друга. Але водночас — об’єдналася в скорботі й пам’яті. Бо смерть Героя — це не лише втрата, а й заклик до дії, до вдячного життя, до того, аби тримати його фронт тут, у тилу.
Вапнярська громада низько схиляє голову перед родиною полеглого захисника. Світла пам’ять Денису Сергійовичу Бодоріну. Він залишиться в серцях усіх, хто його знав, і в історії нашої громади — назавжди.
Вічна слава Герою України!
