У невеличкому подільському селі Дахталія Городківської громади живе жінка, для якої вишивання стало справою всього життя. Ользі Василівні Маслій — 96 років, але вона й досі бере до рук голку та створює нові роботи, продовжуючи родинну традицію, яку передала їй мати.
Тульчин онлайн розповідає про це з посиланням на допис у групі «Городківка. Історична спадщина».
Праця, сім’я і вишивка крізь усе життя
Батько навчив Ольгу малювати, а мама ще в ранньому дитинстві дала їй голку та сказала: «Вишивай». Відтоді жінка не пам’ятає жодного дня без вишивки.
Любов до цього ремесла вона успадкувала від матері, яка працювала вишивальницею-надомницею в артілі «Жіноча праця» у Клембівці — селі, відомому своїми давніми традиціями подільської вишивки.
Життя Ольги Маслій було сповнене щоденної праці. У селі Нетребівка, де вона зростала, після закінчення шести класів довелося рано ставати до роботи.
Спочатку працювала у бригаді лісівників, потім — у колгоспній буряківничій ланці, згодом у городній бригаді. Сільські будні залишали мало часу для творчості, але навіть після важкого дня жінка знаходила можливість вишивати.
Брала голку до рук у полі під час короткої перерви або пізніми вечорами, коли всі хатні справи вже були завершені.
У 17 років Ольга Василівна вийшла заміж за Миколу. Разом вони виховали шестеро дітей — трьох доньок і трьох синів.
Свою любов до вишивання вона передала донькам.
«Я й дівчат своїх навчила вишивати. Спочатку вчила вишивати, а вже потім — їсти варити», — розповідає майстриня.
Молодша донька Надія також продовжила родинну справу. Її роботи представляли на різних виставках.
Дім, де живе мистецтво
Сьогодні Ольга Василівна мешкає у Дахталії разом із родиною сина Анатолія. Її оселя одразу привертає увагу: ошатне подвір’я, квіти та розмальована хата створюють особливу атмосферу.
Як розповідає син, хату розписувала сама мама, коли їй було вже 93 роки. Сюжети для малюнків вона вигадувала самостійно — на стінах з’явилися лебеді, олень, квіти, ліс і річка.
Сотні робіт, створених серцем
За своє життя Ольга Маслій створила сотні вишитих виробів. Порахувати їх уже неможливо. У її будинку всюди можна побачити результати багаторічної праці: рушники, наволочки, скатертини, серветки, картини.
До весілля старшої доньки майстриня вишила 36 рушників. А скільки робіт подарувала рідним і близьким — навіть не злічити. Свої картини вона часто створює без готових схем. Спочатку народжується задум, а потім голка переносить його на полотно.
Однією з особливих робіт стала вишита рідна хата — із садком, полем та краєвидами, які збереглися в пам’яті майстрині.
Велика родина і сила молитви
Ольга Василівна з гордістю говорить про свою велику родину. У щоденній молитві вона згадує кожного — 15 сімей і 53 душі.
Щоб нікого не забути, записує імена у спеціальний зошит. Особливо молилася за сина, якому довелося пройти через війну.
«Мамо, то твоя молитва мене від смерті врятувала», — казав він їй.
Секрет щасливого життя від 96-річної майстрині
Попри всі випробування, Ольга Василівна зберегла доброту та любов до людей.
На запитання, як прожити життя щасливо, вона відповідає просто:
«Ніколи й нікого я за своє життя не образила ані словом, ані іншим. З чоловіком прожили дружно, не сварилися, так і дітей навчали. Треба бути згідливим, уміти прощати, бути до людей добрим. Тоді добро добром повернеться».
Традиція, яку передає наступним поколінням
Навіть у 96 років Ольга Маслій не залишає улюбленої справи. Вона продовжує вишивати та передає свої знання молодшим. Нещодавно вона вже дала голку до рук правнучці:
«Вчися, вишивай, дитино».
Сьогодні майстриня створює сорочки для рідних, рушники, картини та мріє завершити ще одну велику роботу. Її вишивки зберігають не лише красу подільських орнаментів, а й історію родини, тепло рук та частинку душі жінки, яка понад дев’ять десятиліть дарує людям свою творчість.
Читайте також: