У неділю, 30 серпня, у Тульчині відбулася мирна акція «Безвісти — не безслідно», присвячена Міжнародному дню безвісти зниклих. Учасники заходу нагадали про військовослужбовців, які зникли безвісти під час війни, та про їхні родини, які продовжують чекати на повернення своїх близьких. Частиною акції стала інсталяція з фотографіями військових та автопробіг містом.
Тульчин онлайн побував на заході.
Фотографії тих, кого щодня чекають
Акція проходила на прилеглій території Тульчинського фахового коледжу культури. Тут розмістили фотографії військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти. Біля кожного фото була інформація про конкретну людину — зокрема, кількість днів, протягом яких рідні перебувають в очікуванні, а також останні слова чи повідомлення перед зникненням.
Організатори прагнули показати, що за статусом «зниклий безвісти» стоїть конкретна людина — син, чоловік, батько, брат, якого продовжують чекати вдома.
Для перехожих інсталяція стала можливістю зупинитися, прочитати історії військових та згадати тих, про кого сьогодні немає звісток.
«Мій син зник безвісти, але він не забутий»
Серед учасників акції була мати Тараса Івонича, військовослужбовця 110-ї бригади.
За її словами, син зник безвісти на Покровському напрямку, у районі Новоселівки, 25 квітня 2022 року. Відтоді минуло понад чотири роки очікування.
«Вже 4 роки і 4 місяці, як я живу в невідомості, а жити в невідомості — це величезний бій і прояв неймовірної материнської сили. Мій син зник безвісти, але він не забутий», — розповіла жінка.
Вона наголосила, що кожен день для родини — це очікування та боротьба за повернення сина.
«Я тут, щоб бути його голосом, поки він не може сказати про себе сам. Ми не маємо права мовчати, бо за кожним ім’ям стоїть людське життя та родина, яка чекає додому свою рідну людину», — сказала мати Захисника.
Вона також закликала не залишатися осторонь пошуку зниклих військових та підтримувати їхні родини.
Діти чекають на батьків, дружини — на чоловіків
До акції долучилися й дружини зниклих безвісти військовослужбовців. Одна з учасниць розповіла про чоловіка, якого вдома чекає маленька донька, а також мати, бабуся та батько. На момент проведення акції родина чекала на нього 557 днів.
«Ніхто не сказав нам про ціну часу, вкраденого у нашого життя. Ми надіємося, чекаємо, молимося кожного дня для того, щоб кожен із наших рідних повернувся додому», — зазначила жінка.
За її словами, невідомість особливо важко переживають діти, які продовжують чекати своїх тат.
«Діти чекають на тата, дружина чекає солдата, мати чекає сина. Будь ласка, почуйте наші молитви, почуйте крик нашої душі, поверніть наших рідних, які безвісти зникли», — звернулася вона.
Акцію продовжив автопробіг
Після інсталяції учасники долучилися до автопробігу на підтримку родин зниклих безвісти. Збір автомобілів відбувся на площі ТРК «Європейський», біля української дерев’яної церкви. Автомобільна колона проїхала містом, привертаючи увагу до військовослужбовців, які зникли безвісти, та їхніх родин.
Для близьких зниклих безвісти такі акції є можливістю нагадати суспільству про своїх рідних та продовжувати говорити про них доти, доки вони не повернуться додому.
Гасло заходу — «Безвісти — не безслідно» — стало нагадуванням, що за кожною фотографією стоїть окрема історія, родина та люди, які продовжують чекати.
«Україна пам’ятає своїх»
Рідні зниклих безвісти закликають не замовчувати їхні історії та підтримувати родини, які щодня живуть в очікуванні звістки.
«Віримо, чекаємо, молимося і не мовчимо, бо Україна пам’ятає своїх», — сказала мати зниклого безвісти Захисника.
Читайте також: