У квітні 2024 року Вапнярська громада втратила молодого захисника — 21-річного прикордонника Максима Шумлянського із села Високе. Військовий із позивним «Єнот» загинув 7 квітня під час виконання бойового завдання поблизу Новомихайлівки на Донеччині. У нього залишилися мама, бабуся, рідні та побратими, які пам’ятають Максима як доброго, щирого й відважного хлопця.
Тульчин онлайн розповідає історію оборонця з посиланням на онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв».
Дитинство біля бабусі та мрії про майбутнє
Максим Шумлянський народився 28 червня 2002 року в селі Високе Вапнярської громади. Значну частину дитинства він провів із бабусею Ксенею Сташко, яка супроводжувала його протягом усіх шкільних років. Мама Анжела працювала за кордоном, щоб забезпечити синові гідне майбутнє.
З дитинства Максим займався боротьбою, любив футбол, їздив на змагання та проводив час із друзями біля річки. Рідні згадують його як товариського, веселого й доброзичливого хлопця, який умів знаходити спільну мову з людьми.
Після школи він вступив до Заболотненського вищого професійного училища, де здобув професію слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування і водія автотранспортних засобів.
Вирішив стати на захист України
Перед Максимом постав вибір: їхати на заробітки чи присвятити себе військовій службі. Після роздумів він вирішив стати на захист держави.
У жовтні 2021 року Максим долучився до Державної прикордонної служби України. Після навчання в Черкасах служив на Закарпатті, а згодом його направили на кордон із Білоруссю.
Він проходив службу у 6-му Волинському прикордонному загоні на посаді інспектора прикордонної служби 2-ї категорії, навідника-оператора.
У квітні 2023 року підрозділ Максима направили на Донецький напрямок. Під час першої ротації на позиціях військовий отримав нагрудний знак «Відмінний прикордонник» та іменний годинник.
Відзначився під час навчання у Великій Британії
У 2023 році Максим підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Восени його відправили на військове навчання до Великої Британії.
За словами командира Романа Коновчука, серед приблизно 200 військовослужбовців Максим був одним із п’яти, кому представники іноземних структур вручили нарукавний знак свого підрозділу.
Після навчання він мав лише три дні, щоб побути з рідними: побачити маму, зустрітися з дівчиною, обійняти близьких. Потім знову повернувся до служби.
Загинув під час бойового завдання на Донеччині
У лютому 2024 року підрозділ Максима направили до Авдіївки. На початку квітня прикордонники вирушили на нову ділянку фронту — поблизу Новомихайлівки.
7 квітня 2024 року Максим Шумлянський загинув під час виконання бойового завдання.
За час служби він пережив п’ять контузій, але продовжував виконувати завдання та залишався поруч із побратимами.
За мужність і відданість Україні Максима Шумлянського посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Мама знаходить розраду у вірі та турботі про могилу сина
Після загибелі єдиного сина Анжела Сташко шукає сили жити у вірі. Вона співає в церковному хорі, допомагає місцевим храмам, а нещодавно пожертвувала кошти на створення нового іконостасу в монастирі.
Особливе місце в її житті займає могила Максима. Там жінка висаджує чорнобривці, троянди й хризантеми, доглядає за квітами — так, ніби й далі піклується про свою дитину.
Іноді їй здається, що син поруч, а його душа прилітає метеликом чи пташкою. У таких митях вона відчуває зв’язок, який не зникає навіть після смерті.
Максиму назавжди залишиться 21 рік. Та пам’ять про нього житиме в серцях мами, бабусі, рідних і побратимів, а також у вдячності людей, заради яких він боронив Україну.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Читайте також: