У Городківській громаді з’явилася нова тепла й водночас дієва традиція — «На чай до голови». Її ініціювала голова громади Олена Резнік, аби створити простір для щирого, неформального спілкування з молоддю. У будь-який день під час обідньої перерви юнаки та дівчата можуть завітати до голови громади, щоб поділитися своїми проблемами, ідеями та баченням щодо розвитку рідного краю.
Про ініціативи молоді журналістам видання «Тульчин. Онлайн» розповіла очільниця громади, наголосивши на важливості прямого діалогу з молодим поколінням та їх активної участі у цих змінах.
«Ідея виникла в мене, бо я хочу почути саму молодь. Що вони думають, чим живуть, що б вони змінили в нашій громаді. Їхнє бачення — з боку, зі сторони», – наголошує Олена Резнік.
Першими до розмов долучилися учні ліцеїв громади. Формат «чай з головою» швидко переріс у глибокі обговорення конкретних проблем і пропозицій. Молодь не соромилася ставити складні запитання й озвучувати завдання, які потребують часу та спільних зусиль.
«Я прямо питала: що ви хочете змінити в громаді, чим хочете займатися, яким бачите її розвиток. І діти окреслили важливі виклики. Вони показали нам задачі, які ми, дорослі, маємо вирішити», — ділиться керівниця громади.
Від кожного навчального закладу прозвучали десятки конкретних пропозицій — від благоустрою й екології до дозвілля та зайнятості. Частину питань вдалося вирішувати одразу, залучаючи керівників відділів. Інші ж стали основою для довгострокової роботи.
“Однією з перших спільних ініціатив стане опитувальник ідей для розвитку громади, який нині готує Молодіжна рада. Ми опублікуємо його на сайті й будемо питати молодь: що вони хочуть змінити в нашій громаді», — зазначає Олена Резнік.
Зустрічі показали: молодь Городківської громади — активна, спортивна й творча. Серед найпопулярніших ідей — тренажерні зали, туристичні маршрути, розвиток гуртків у селах громади, створення кінотеатру, а також облаштування громадських просторів.
«Вони хочуть, щоб було де займатися спортом, хочуть туристичні маршрути, гурткову роботу не лише в центрі, а й у селах — Горячківці, Вільшанці, Вербці. Хочуть кінотеатр — і ми їм його зробимо», — каже голова.
Нині в громаді триває ремонт малого залу Будинку культури, де планують облаштувати сучасний кінопростір.
«Буде кіно, буде кава, буде чай. Щоб діти були тут — і займалися, і відпочивали в своїй громаді», — додає очільниця.
Особливо зворушиливою є ініціатива учнів ліцею №1 щодо створення притулку для тварин.
«Я була приємно здивована. Наші діти мають дуже м’яке серце до тварин. Ми вже спілкуємося з фермерами, підприємцями, шукаємо можливості. Якщо все складеться — виділимо землю», — розповідає Олена Резнік.
Молодь також піднімає питання робочих місць у громаді. Серед ідей — відновлення виробництв, зокрема швейного цеху:
«Ми ведемо перемовини, щоб хоча б один поверх колишньої фабрики запустити — шити форму для військових. Це бажання наших дітей — і ми над цим працюємо».
Важливо, що всі ідеї не залишаються лише на папері. Молодь разом із дорослими долучатиметься до їх реалізації — через спільні суботники, екопроєкти, благоустрій туристичних локацій.
«Головне — щоб було бажання щось зробити. Хтось починає — і всі приєднуються. Нам допомагають фермери, підприємці, громада стає в співфінансування. Діти працьовиті — і їх підтримують», — підкреслює Олена Резнік.
Окрему увагу під час розмов із молоддю приділяють і розвитку туристичних локацій громади. Одним із таких прикладів став Кармелюків дуб — природна пам’ятка, якій понад 300 років.
«Цього року ми облагородили Кармелюків дуб. Це наш славетний дуб, йому більше трьохсот років. Ми поставили там альтанку, гойдалку, все обкосили, прибрали — зробили хорошу локацію. Так само на ГЕСі встановили альтанки, проводимо фестивалі, змагання, “Джуру”, спортивні заходи», — розповідає очільниця громади.
Саме такі простори, за словами голови громади, молодь хоче бачити доглянутими, живими та наповненими подіями. І громада готова розвивати їх далі — разом із дітьми та молоддю.
Говорячи про мотивацію працювати у складний воєнний час, Олена Резнік зізнається: її найбільша сила — у русі й у дітях:
«Я прийшла в громаду, щоб щось змінити. І в цих змінах обов’язково мають брати участь діти, щоб вони не виїжджали, а залишалися тут і поверталися до рідної домівки».
На голосні промови про те, що «не на часі» це все під час війни, керівниця має чітку позицію:
«Наші військові самі кажуть: рухайтесь далі, робіть для дітей. За них ми тут воюємо. Особисто отримувала такі повідомлення. Діти не чекатимуть, поки закінчиться війна. Заради них ми маємо працювати вже сьогодні».
Водночас Олена Резнік наголошує: розвиток цивільного життя не означає зменшення підтримки армії. Навпаки — Городківська громада системно допомагає Збройним Силам України:
«Минулого року ми спрямували на підтримку військових 4,5 мільйона гривень — по 300 тисяч гривень кожній військовій частині, яка до нас зверталася. А цього року ця сума вже становить 7 мільйонів 800 тисяч гривень».
Окрім фінансової допомоги, громада спільно з фермерами та підприємцями купує автомобілі для військових, долучається до зборів на дрони, передає харчі та необхідне спорядження.
«Ми не обходимо військових стороною. Хто звертається — тому допомагаємо. Але водночас не можемо забути про дітей», — підкреслює очільниця громади.
Традиція «На чай до голови» вже стала прикладом живого діалогу між владою та молоддю — без формальностей, але з реальними результатами. І, схоже, у Городківській громаді цей формат лише набирає обертів.
Фото – з особистого архіву Городківської сільської ради.