У Тульчинській громаді є населені пункти, де сьогодні проживає менше людей, ніж у звичайному багатоповерховому під’їзді. Деякі з них майже спорожніли, а одне селище офіційно має нуль населення. Щурі, Марусине та Хмельницьке — це місця, які поступово зникають з живої карти району. Тут тихі вулиці, поодинокі будинки та майже повна відсутність щоденного сільського життя.
Про це повідомляє Тульчин онлайн.
Щурі — лише 13 мешканців
Селище Щурі входить до складу Тульчинської міської громади. За офіційними даними, тут проживає лише 13 людей.
Це один із найменших населених пунктів громади. Для порівняння, у багатьох селах району населення вимірюється сотнями, а тут — трохи більше десятка.
Попри малу кількість жителів, Щурі офіційно залишаються окремим селищем на карті громади.
Марусине — п’ять жителів
Село Марусине ще менше — тут офіційно проживає лише 5 осіб. Воно також входить до складу Тульчинської міської громади. Особливістю цього населеного пункту є те, що неподалік розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Марусине».
Це означає, що навіть маленьке село з кількома мешканцями має природну цінність для громади. Назва заказника напряму пов’язана із самим селом, що робить його ще більш впізнаваним на місцевій мапі.
Хмельницьке — селище без населення
Найбільш незвичний випадок — селище Хмельницьке, де офіційно населення становить 0 осіб. Колись воно мало назву хутір Хмільницький, а нині входить до складу Тульчинської міської громади вже як селище Хмельницьке.
Фактично це населений пункт, який існує адміністративно, але без постійних жителів. Такі місця часто називають селами-привидами — вони залишаються на картах, у документах і реєстрах, але життя там фактично зупинилося.
Чому села зникають
Такі населені пункти часто називають селами-привидами. Причини добре знайомі для багатьох громад: молодь переїжджає до міст, зникають робочі місця, закриваються школи, магазини та медичні пункти.
Особливо швидко це відбувається у невеликих віддалених селах і селищах, де немає стабільного транспортного сполучення та можливостей для роботи.
Місцеві жителі часто згадують, що ще кілька десятиліть тому тут працювали ферми, були заповнені школи, а вулиці не пустували.
Сьогодні ж деякі населені пункти Тульчинської громади поступово перетворюються лише на позначки на карті — з кількома хатами, зачиненими дворами і тишею замість звичного сільського життя.
Читайте також: