Назви сіл часто зберігають більше історії, ніж архіви. У Тульчинському районі є населені пункти, чиї назви одразу викликають запитання: чому саме Вигнанка, звідки взялися Бурдії чи що означає Джугастра. Це не просто красиві слова, за кожним таким топонімом стоїть своя історія.
Тульчин онлайн зібрав сім незвичних назв сіл нашого району та історії їхнього походження.
Бурдії — від землянок
Село Бурдії нині входить до Шпиківської громади Тульчинського району. Воно відоме ще з 1729 року.
Ймовірно, назва походить від слова «бурдєї» або «бурдеї» — так називали землянки чи напівземлянки, у яких жили перші поселенці. Сам термін має молдавське або румунське коріння — bordei, що означає тимчасове житло або землянку.
Саме такі оселі були поширені в цій місцевості, тому назва поселення закріпилася природно.
Велика Вулига — через річку
Село Велика Вулига розташоване у Шпиківській громаді. Воно відоме з 1760 року.
Назва походить від річки Вулижки (або Улижки), притоки Південного Бугу, вздовж якої виникло поселення. Приставка «Велика» з’явилася для того, щоб відрізняти його від сусіднього села Мала Вулига.
Тобто назва напряму пов’язана з географією місцевості.
Вигнанка — село переселенців
Село Вигнанка входить до Брацлавської громади Тульчинського району.
За народними переказами, назва пов’язана зі словом «вигнанці» — людьми, яких вигнали з рідних місць або які змушені були тікати від переслідувань, кріпацтва чи воєн.
Такі переселенці оселялися на вільних землях і засновували нові поселення. Саме тому назва Вигнанка могла стати символом нового початку для тих, хто втратив старий дім.
Джугастра — слід молдавського коріння
Село Джугастра нині належить до Городківської громади.
Його назва вважається однією з найзагадковіших у районі. Точна етимологія офіційно не зафіксована, однак дослідники припускають молдавське або волоське походження.
Такі назви характерні для приккордонних територій Поділля, де історично перепліталися українські та молдавські впливи. Село розташоване біля річки Марківка, а в XIX столітті було власницьким селом Ольгопільського повіту.
Клебань — кілька версій однієї назви
Село Клебань нині входить до Тульчинської міської громади і має одразу кілька версій походження назви.
Одна з найпоширеніших пов’язує її зі словом «клебан» — так у минулому називали парафіяльного священика. За даними дослідників, саме від цього слова назва могла закріпитися ще у першій чверті XVII століття.
Інша версія говорить про козака на ім’я Клеба, який оселився тут і дав назву поселенню. Також існує припущення, що первісно село могло називатися «Ковбаня» через низинну місцевість, а згодом назва змінилася.
Серед менш поширених версій — походження від слова «клебаня», яким у Галичині називали шапку.
Історично село мало й інші назви — Гусаків, Славгород, Красна Гора. Тут збереглися залишки оборонних валів ще з часів Київської Русі.
Одаї — молдовське слово
Село Одаї входить до Тульчинської міської громади.
Його назва походить від молдовського слова odăi, що означає «кімната», «оселя», «хутір» або невелике господарство.
Поселення формували молдовські переселенці, які облаштовували невеликі хутори та господарства. Саме тому така назва добре відображала спосіб життя перших жителів.
Додамо, що на Тульчинщині є кілька населених пунктів із такою назвою.
Печера — через справжні печери
Село Печера розташоване у Шпиківській громаді Тульчинського району.
Його назва походить від старовинних печерних ходів у скелястих берегах Південного Бугу. У давнину ці природні сховища використовували місцеві жителі під час нападів кримських татар і турецьких військ.
Перші згадки про поселення датуються кінцем XVI століття. Сьогодні Печера відома не лише своєю назвою, а й порогами Південного Бугу та історичними пам’ятками.
Старі печери давно стали частиною легенд, але саме вони дали селу назву, яку знає вся область.
Читайте також: