У п’ятницю, 10 липня, у Піщанці відбулося відкриття Алеї Надії — простору, присвяченого українським військовослужбовцям, які зникли безвісти під час війни. Захід об’єднав родини захисників, представників влади та громаду.
Під час відкриття заступник голови Тульчинської районної військової адміністрації Володимир Скалій наголосив на важливості віри у повернення кожного зниклого воїна.
«Я сьогодні хочу наголосити на тому, що зниклі безвісти — це не загиблі, це живі. Ми їх чекаємо вдома, всі разом, усією громадою, усією Україною. І сьогодні вже більше ніж шість з половиною тисяч таких самих хлопців повернулося додому живими. Я вірю, що кожен, чиї портрети на цій алеї, повернеться додому. Ми їх будемо зустрічати з квітами і разом знімати їхні фотокартки з цієї алеї», — зазначив він.
Ініціатива створення Алеї виникла після звернень родин зниклих військових. Фахівчиня із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Тетяна Лошак розповіла, що реалізувати ідею вдалося менш ніж за місяць.
«Сім’ї звернулися з проханням створити таке місце пам’яті і підтримки. Ми зібрали фотографії, інформацію про військовослужбовців — і вже за місяць відкрили Алею. Такі ініціативи потрібні, щоб родини відчували: їх не забувають, ми поруч і підтримуємо їх», — сказала вона.
Під час заходу слово надали і родинам зниклих безвісти. Донька зниклого безвісти військового Аліна Бойко поділилася особистою історією очікування батька.
«Вже більше восьми місяців у наших серцях живе невідомість, біль і пустота. Ми щодня чекаємо на дзвінок чи повідомлення. Я впевнена, що наш тато живий і повернеться додому. Ми дуже його чекаємо», — сказала дівчина.
Вона також підкреслила, що такі ініціативи допомагають родинам не залишатися наодинці зі своїм болем.
«Статус “зниклий безвісти” — це життя між невідомістю та очікуванням. Добре, що є люди, які розділяють наш біль і підтримують нас», — додала вона.
Зворушливою була і промова матері зниклого військового Надії Касько, яка наголосила, що Алея має для родин особливе значення.
«Для нас це не просто алея. Це місце, де живе віра в те, що кожен наш захисник буде знайдений і повернений додому. Це місце, куди можна прийти, помолитися і відчути, що ми не самі», — сказала вона.
Жінка закликала не забувати про зниклих безвісти військових та підтримувати їхні родини.
«Поки ми пам’ятаємо і чекаємо — живе надія. Я вірю, що настане день, коли кожна мати дочекається свого сина», — підсумувала вона.
Алея Надії у Піщанці стала ще одним символом підтримки родин, які живуть у щоденному очікуванні, та нагадуванням про необхідність боротися за повернення кожного українського захисника.
