29 травня у Тульчинському краєзнавчому музеї відбулася особлива подія — зустріч поколінь і пам’яті, яка зібрала навколо себе історію, біль і гордість українського народу. Житель Тульчина Олександр Майданюк передав до музейної колекції безцінні реліквії: різьблений портрет Тараса Шевченка та родинну світлину 1947 року. Повідомляє Тульчинська міська територіальна громада.
Ці речі — не просто предмети побуту, а символи незламності українського духу. На фотографії — бабуся пана Олександра, Параска Марусик, уродженка села Кадубівці на Буковині. У 1940 році її родину було репресовано та депортовано до м. Салехард у Тюменській області. Попри нелюдські умови, українці там не втратили своєї ідентичності: жінки вишивали сорочки, а чоловіки вирізьблювали образи — серед них і портрет Шевченка, прикрашений жовто-блакитним орнаментом.
У травні 1947 року, ризикуючи життям, депортовані українці зробили спільне фото у вишиванках разом із портретом Кобзаря. Саме цю фотографію та портрет бабуся Параска зуміла зберегти та повернути додому після заслання. Упродовж усього життя вона берегла їх як символ волі, пам’яті та національної гідності.
Під час заходу пан Олександр поділився родинними спогадами про драматичні сторінки сталінських репресій. Про масштаб трагедії говорила також Наталія Соловей разом з учнями Тульчинського ліцею №1, які підготували зворушливий виступ.
У події взяли участь заступник міського голови Алла Поваляєва, начальниця відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Катерина Третьякова, директорка музею Анна Порожня, представники ЦПРПП.
Передані експонати займуть почесне місце в експозиції музею. Вони щодня нагадуватимуть кожному відвідувачу: українців не зламати.
Світлини зі сторінки громади.
