Лютий 2022-го і повномасштабна війна рф проти України докорінно змінили життя Валентини Плюскар. Її рідне село Новодмитрівка на Херсонщині опинилось під окупацією, вороги зруйнували батьківський дім, в окупації помер дядько, ховаючись від обстрілів у підвалі, під завалами загинув 6-річний племінник, а молодший брат Віктор, захищаючи Маріуполь, з «Азовсталі» потрапив у полон.
Коли чоловік сестри — теж військовий — знайшов для багатодітної родини будинок на Вінниччині, у село Верхівка Гайсинського району спершу переїхали матір і рідні, а потім — і Валентина з маленькою донечкою Оленкою.
Впоратися з випробуваннями і розпочати нове життя Валентині допомогла робота, яку вона знайшла в МХП.
Вже понад рік Валентина працює операторкою виробничої дільниці цеху первинної обробки на Переробному комплексі. Це — технічна й відповідальна робота, яка раніше вважалася суто чоловічою: потрібно стежити за справністю машин, проводити профілактичні огляди, виявляти та усувати несправності, забезпечувати безперервність виробничого процесу. Валентина швидко опанувала технічні нюанси, навчилася працювати з інструментами й контролювати роботу систем.
Зараз уже має власний будинок – придбала разом із коханим чоловіком Андрієм, з яким познайомилась саме в МХП, а також дочекалася омріяного визволення брата з полону.
— Що б не сталося, не можна здаватися і опускати руки! Треба жити далі, навчатися новому і все обов’язково вдасться, — впевнена Валентина Плюскар.
Свого часу вона навчалася за фахом «психологія виховання дитини від 0 до 5 років». А успішно пройшовши співбесіду в МХП, стала першою жінкою-операторкою на одній із ліній виробництва — у цеху первинної обробки на Переробному комплексі.
Свої перші робочі дні Валентина пам’ятає у деталях. З усмішкою згадує, як спершу колеги-чоловіки були здивовані, що вперше на лінії працюватиме жінка.
— Але вони повірили в мене, що я все зможу. І я змогла! — говорить Валентина. — Я дуже вдячна всім колегам-операторам та інженерам за підтримку й допомогу. Наскільки у нас дружній колектив, де всі готові пояснити, навчити, підказати, підстрахувати й прийти на допомогу один одному, я відчула одразу. Це дуже цінно!
До переїзду на Вінниччину Валентина декілька років працювала на заводі напівфабрикатів, де кожен працівник був сам по собі. Порівнюючи той досвід і роботу в МХП, вона відзначає, наскільки важливою є єдність команди.
— МХП — це масштаб, підтримка на кожному етапі і, перш за все, командна робота. Ми вже як одна велика родина! З колегами на лінії започаткували навіть свою традицію — на день народження даруємо один одному іменні фірмові футболки, — розповідає Валентина.
Дружній колектив, комфортні умови, смачне харчування, трансфер, соціальний захист, стабільність — ось що, за словами жінки, робить цю роботу особливою.
Окремо Валентина радіє, що завдяки роботі в МХП може допомагати брату-захиснику, який після полону та року реабілітації навчається на водолаза й сапера ДСНС.
— Навчання платне, тому з сестрою стараємося допомагати брату, якого понад два роки чекали. Він вирішив стати на захист України ще за часів АТО.
— Як сестра захисника, я дуже ціную, що МХП — компанія, яка не забуває про Героїв, підтримує ветеранів і родини оборонців. Це надзвичайно важливо, — наголошує Валентина.
Жінкам, які шукають роботу й вагаються, чи варто братися за “чоловічі” професії, Валентина радить:
— Не зважати на стереотипи. Не боятися пробувати й досягати успіхів. Жінка може опанувати будь-яку професію! Головне — бажання і прагнення навчитися новому.
— У МХП шанс знайти себе дають кожній — незалежно від досвіду. Всьому навчають, підтримують, пояснюють і показують. Якщо маєш мотивацію — все вийде!
Долучайтесь до команди МХП — компанії, яка надає всебічну підтримку, можливості для розвитку і стабільність не на словах, а в дії.
Актуальні вакансії — на сайті MHP4U.com.ua