У четверту річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 24 лютого, у центрі Крижополя відкрили Алею Надії, присвячену безвісти зниклим українським військовим. Меморіальне місце облаштували біля Алеї слави, де громада вже традиційно вшановує своїх Захисників.
Журналісти “Тульчин онлайн” відвідали захід та розповідають про відкриття Алеї Надії.
На Алеї Надії розмістили 43 портрети військовослужбовців, доля яких наразі залишається невідомою. На відкриття зібралися рідні безвісти зниклих воїнів, жителі громади та небайдужі люди. Для багатьох родин ця подія стала важливою підтримкою та знаком того, що їхніх близьких пам’ятають і чекають.
Алея Надії символізує віру в повернення кожного воїна додому та нагадує про тих, хто залишається між невідомістю і сподіванням.
«Надія — це життя»
Серед тих, хто прийшов на відкриття, була Юлія Лагуна. Її чоловік, військовослужбовець Володимир Лагуна, зник безвісти 13 грудня 2022 року під час бойових дій на Донеччині.
Жінка розповідає, що родина чекає на його повернення вже четвертий рік.
«Мій чоловік Лагуна Володимир Васильович зник безвісти 13 грудня 2022 року. Уже четвертий рік чекаємо і віримо, що він повернеться до нас. Це дуже тяжко. Лягаєш із цією думкою і прокидаєшся з нею. Він пройшов Миколаїв, Херсон, а останнім часом був у Донецькій області. Під Бахмутом, у селі Курдюмівка, він зник. Відтоді ми нічого про нього не знаємо. Куди б не зверталися — відповіді немає. Надія — це життя. Вона дає силу чекати і боротися за них. Є велика надія, що вони повернуться додому».
«Щоб люди не проходили повз»
На Алеї Надії розміщений і портрет військового Юрія Баки, який зник безвісти 19 вересня 2024 року в населеному пункті Георгіївка Донецької області. Його сестра Ольга каже, що відкриття Алеї важливе не лише для родин, а й для всієї громади.
«На Алеї Надії — портрет мого рідного брата Юрія Баки. Він проходив службу в Донецькій області і зник безвісти в населеному пункті Георгіївка 19 вересня 2024 року. Відтоді ми нічого про нього не знаємо. Але ми віримо і надіємося, що він повернеться додому живий і здоровий. Для мене відкриття Алеї Надії важливе для того, щоб люди не проходили повз, щоб бачили і не забували хлопців, які зараз між небом і землею. Ми чекаємо і віримо в кожного на цій Алеї. Віримо, що кожен повернеться і сам зніме своє фото».
«Я дочекаюся свого сина»
Серед портретів — і фото військового Ігоря Савчука, який зник безвісти 5 квітня 2025 року на Донеччині. Його мати Жанна Савчук говорить, що продовжує чекати на повернення сина.
«На Алеї Надії є портрет мого сина — Савчука Ігоря Ігоровича. Він зник безвісти 5 квітня 2025 року в Донецькій області, у Бахмутському районі, під Торецьком. Я з великою надією чекаю і знаю, що дочекаюся свого сина. Дай Боже, щоб Господь почув наші молитви і всі наші діти повернулися додому».
«Місце, де їх бачать і чують»
На Алеї Надії є і портрет Олександра Олійника, який зник безвісти 2 вересня 2024 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Ольговка Курської області. Про нього розповіла Альона — донька військового.
Дівчина говорить, що вважає його рідним батьком, адже саме він її виховав.
«На Алеї Надії є портрет мого батька — Олійника Олександра Васильовича. Він зник безвісти 2 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Ольговка Курської області. Уже другий рік ми не знаємо, де він і що з ним. Живемо між небом і землею. Є надія, що він повернеться, що, можливо, перебуває в полоні і живий. За цей час не було жодних повідомлень — інформації просто немає».
За словами Альони, відкриття Алеї Надії має для родин особливий зміст.
«Алея Надії — це місце сили, куди можна прийти. Тут кожного воїна бачать і чують. Вони не забуті, адже безвісти зниклих ми не маємо права забути. Ми повинні боротися за них і бути їхнім голосом. Ця Алея — теж голос про них, щоб люди бачили, читали і пам’ятали. Дуже важливо, щоб вони не були забуті».
Місце пам’яті і очікування
Алея Надії стала ще одним важливим місцем у центрі Крижополя — поруч з Алеєю слави. Вона нагадує про військових, яких досі чекають удома, і про родини, що щодня живуть із надією на звістку.
Для рідних безвісти зниклих ця Алея — не лише символ пам’яті, а й символ віри в те, що кожен із зображених на портретах воїнів обов’язково повернеться додому.