Біля Будинку культури у Піщанці відбулася акція на підтримку безвісти зниклих військовослужбовців. До заходу долучилися родини зниклих, мешканці громади та представники місцевої влади, щоб нагадати: цих людей чекають удома і про них не забувають.
“Тульчин онлайн” розповідає про це детальніше.
Родини зібралися, щоб нагадати про тих, кого чекають
Організатором заходу став КЗ «Центр надання соціальних послуг» Піщанської селищної ради. Участь в акції взяли близько 20 родин безвісти зниклих військових із Піщанської та Студенянської громад. Підтримати їх прийшли односельці, представники органів місцевого самоврядування та гості громади.
Захід розпочався виконанням Національного Гімну України. Ведуча Наталія Іллінська зачитала імена військових, які вважаються безвісти зниклими: 38 із Піщанської громади та 12 — зі Студенянської. Кожне ім’я звучало як нагадування про людину, на яку вдома чекають рідні.
Присутні також вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих Захисників і Захисниць України.
Під час акції звучали музичні композиції, а також відбувся мотопробіг — символ підтримки родин та солідарності громади.
Фахівчиня із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Тетяна Лошак пояснила, що основна мета заходу — привернути увагу суспільства до родин безвісти зниклих військових.
«Родини дуже прихильно відреагували на ініціативу провести таку акцію. У нашій громаді вона відбувається вперше. Ми комунікували з родинами через старост сіл», — розповіла Тетяна Лошак.
Рідні військових поділилися своїми історіями та спогадами про близьких, які зникли під час війни.
«Мій брат Хворостовський Василь Васильович зник у листопаді 2025 року. Відтоді він не виходив на зв’язок. Він був дуже доброю людиною і завжди підтримував у складних ситуаціях. Важливо, щоб люди знали про таких хлопців і не забували про них», — розповіла Надія Савіцька з села Кукули.
«Мій син Андрій зник 23 лютого 2024 року біля села Іванівське на Бахмутському напрямку. Востаннє ми спілкувалися, коли я проводила танцювальний гурток. Я казала йому, що мені соромно танцювати, коли він у небезпеці. А він відповів, що саме для того і пішов воювати, щоб ми могли спокійно жити й працювати. Спочатку він служив в оркестрі, але добровільно перейшов у бойовий підрозділ», — поділилася Оксана Войтко із села Дмитрашківка.
«Мій свекор Дідур Сергій Семенович зник сім місяців тому біля села Економічне поблизу Покровська. Ми віримо, що він живий і обов’язково повернеться. Хочеться, щоб більше людей знали про безвісти зниклих, щоб нам допомагали їх шукати і підтримували нас», — сказала мешканка Піщанки Олександра Дідур.
Свою історію розповіла й Ірина Віннічук, батько якої також вважається безвісти зниклим.
«Побратими відверто сказали мені, що мій батько загинув. Я прийшла підтримати тих, хто ще має надію. На знак підтримки сьогодні виконала пісню про важку долю жінок», — зазначила вона.
Акція у Піщанці стала ще одним нагадуванням про тих, кого шукають і чекають рідні. Для родин безвісти зниклих такі зустрічі — можливість відчути підтримку громади та нагадати суспільству про їхню боротьбу і надію.