9 Травня, 2025

«Материнське серце знало – він живий»: історія визволення Павла Данилюка з полону

6 травня додому повернувся ще один український воїн — Павло Данилюк із села Мазурівка Тульчинської громади. Його звільнили з російського полону після майже півтора року невідомості. Мама, Ніна Василівна Чугуєвська, весь цей час не припиняла боротися за сина — вірила, молилася й шукала.

Ексклюзивний коментар дала журналістам Тульчин.онлайн мама Героя Ніна Чугуєвська.

Павло пішов на службу у квітні 2023 року, щойно йому виповнилося 19 років, підписавши контракт.

«Стримати молодого, відважного, наполегливого було неможливо — мрія служити в армії у Павла була ще з дитинства. А тут — не просто служба, а захист рідної Батьківщини», — розповідає мама Героя.

Службу Павло починав на Львівщині, згодом проходив навчання у Великій Британії. Після повернення воював у складі 116-ї бригади на Запорізькому напрямку, після — у 115-й бригаді на Куп’янському напрямку.

«9 грудня 2023 року був перший вихід сина в Куп’янську, 12 грудня мені офіційно повідомили про його зникнення. В той момент у душі обірвалося все… Телефонувала, але у відповідь – тиша… Я молилася, вірила, шукала скрізь. Стукала в кожні двері, писала листи, зверталася до звільнених із полону — можливо, хтось щось знає… Але не було жодної ниточки, за яку бодай якось можна було зачепитися. Та я була впевнена, що він живий. Материнське серце підказувало», — говорить пані Ніна.

Надія з’явилася після обміну полоненими 19 березня 2025 року. 22 березня 2025 року Через Facebook із Ніною зв’язався оборонець зі Львова Віталій Сікало, який був разом із Павлом у полоні.

«Вони, коли це було можливо, обмінялися інформацією про своїх рідних, щоб у разі обміну повідомити, що живі. І Віталій таки мене знайшов і дав мені цю надію…» — розповідає мама. — «Ви й не уявляєте, яка я йому вдячна — це дуже гідний вчинок».

7 травня відбулася довгоочікувана зустріч.

«Це були сльози й радість водночас. За півтора року побачити й обійняти сина, почути рідний голос, повірити в диво… Радість і щастя переповнювали серце. Ці емоції не передати словами… Живий, живий…» — ділиться жінка.

Після полону Павло майже не говорить про пережите. Морально йому дуже важко. Наразі він перебуває на реабілітації в Немирові. Найбільше бажання здійснилося — Герой вдома, на рідній землі, поруч із близькими та коханою людиною.

На завершення Ніна Чугуєвська звертається до всіх матерів України, які чекають:

«Вірте! Не сумнівайтеся ні на хвилину. Шукайте! Бо лише материнська молитва, віра та пошук можуть допомогти дитині вижити в тому пеклі!»