Сучасний б’юті-сервіс у невеличких містечках — це давно вже не просто про «нафарбувати нігті». Це про власну справу, витримку, постійний розвиток і вміння знайти підхід до кожної людини. Ми поспілкувалися з місцевою майстринею манікюру з Вапнярки Марією Безкоровайною.
Про опанування професії самотужки, подолання вигорання та особливості б’юті-справи у невеличкому містечку — дізнавалася Софія Мацієвська для Тульчин онлайн.
Все почалося з дитячої енциклопедії та першого набору від батьків
Марія присвятила б’юті-сфері вже 10 років — її професійний шлях розпочався ще у студентські роки, а останні чотири роки вона працює виключно сама на себе.
«Ще коли я була маленька, на Миколайчика батьки подарували мені дитячу енциклопедію. Там було трохи інформації про манікюр. У мами й досі є ця книжка. А вже під час навчання в коледжі батьки подарували мені перший стартовий набір — там були лампа та найнеобхідніше приладдя. І так воно закрутилося».
Рішення почати власну справу стало для неї природним кроком, хоча за освітою Марія навчалася зовсім на іншу професію. Спочатку робила манікюр одногрупницям та дівчатам у гуртожитку, а згодом пішла працювати в салон — на острівець експрес-манікюру в торговому центрі в Умані, а далі в салон вищого рівня.
«Тоді про стерилізацію та сучасні стандарти ще ніхто так сильно не замислювався, як зараз, — пригадує майстриня. — Але це був перший досвід. Далі був салон вищого рівня, а за ним — роки практики».
Що цікаво, Марія — повністю самоучка. Базові навички вона здобувала самостійно: читала, дивилася навчальні відео, аналізувала роботу в різних салонах і навчалася на власних помилках.
«На той час, коли гель-лак тільки з’являвся, самотужки освоїти базу було нескладно. Зараз набагато складніше, бо щодня з’являються нові інноваційні технології, з якими треба стикатися. Та й люди стали важчими», — ділиться майстриня.
Переїжджати до великого міста, як-от до Вінниці чи Києва, Марія Безкоровайна не планує. Каже, що шум і ритм мегаполісів її пригнічують, а у рідному містечку їй спокійно та комфортно.
Специфіка роботи в громаді: обладнання, ціни та люди
На чому точно не варто економити початківцям у б’юті-сфері, так це на техніці, — переконана Марія. Якісний фрезер та потужна витяжка — це запорука здоров’я як майстра, так і клієнта. Матеріали також мають значення, адже занадто дешеві бази чи гелі можуть нашкодити нігтьовій пластині.
Сьогодні середня вартість манікюру у Вапнярці становить 500-600 гривень. За словами майстрині, через війну та економічну ситуацію люди стали частіше розставляти пріоритети на користь комунальних платежів чи продуктів, тому потік клієнтів дещо зменшився порівняно з довоєнними часами, але роботи все одно вистачає.
Робота у Вапнярці має свої особливості. Стандартна процедура (чистка, зняття та укріплення) займає близько 1 години. Складні дизайни зараз майже не роблять — у тренді мінімалізм, нюд та класичний френч.
Працюючи у малій громаді, Марія виділяє свої переваги та мінуси:
- гнучкий графік: можливість самостійно підлаштовувати робочі дні;
- складність у спілкуванні: коли всі один одного знають, клієнти часто намагаються перейти межу.
«З постійними дорослими клієнтами працювати легко — вони знають, чого хочуть, і поважають мої кордони. А от із зовсім молодими дівчатами, школярками чи студентками буває важко. Вони іноді плутають професійні стосунки з дружбою», — ділиться Марія.
Фізичне навантаження та натхнення
За 10 років колосальне фізичне навантаження далося взнаки — з’явився сильний біль у спині. Якщо раніше дівчина могла прийняти 6-7 людей на день, то зараз її максимум — 4-5 клієнтів. Окрім фізичної втоми, буває й моральне виснаження:
«Бувають важкі клієнтки, після яких вже нічого не хочеш. А буває навпаки — люди легкі, і після них хочеться працювати ще. Від вигорання дуже допомагають поїздки на підвищення кваліфікації та семінари. Повертаєшся звідти заряджена, хочеться творити далі».
Для тих, хто тільки думає над тим, щоб відкрити свою справу у невеликому містечку чи селищі, Марія дає коротку, але влучну пораду: «Не сумніватися й цінувати свій час».
«Не бійтеся починати, навіть якщо це буде звичайний кухонний стіл удома. Спочатку буде важко, будуть опускатися руки, але треба йти далі. І краще одразу пробувати працювати на себе, а не на когось. Клієнти обов’язково знайдуться — у когось за місяць, у когось за рік, але вони будуть. Головне — постійно вчитися, купувати якісну техніку та любити те, що робиш».
Читайте також: