Сьогодні Вапнярка попрощалася з Юрієм Геннадійовичем Дашиним. Цей день залишив глибокий слід у серцях мешканців громади: важко було говорити, важко було дихати, адже люди прощалися з тією, хто віддав життя за інших.
Про це повідомили на сторінці Вапнярської територіальної громади.
Прощальна процесія рушила від дому Юрія. Мовчання, що панувало серед людей, було сповнене скорботи та безсилих слів. Особливо важко було бачити дітей — Софійку та Арсенчика, які втратили батька. Дев’ятирічний Арсен тримався, стримуючи сльози, а маленька Софійка ніжно торкалася труни, ніби просила тата залишитися.
Довгий протяжний гудок локомотива пролунав із боку станції — останнє вшанування від колег Юрія, які працювали з ним на залізниці. Це був символічний прощальний крик професії, якій він присвятив життя.
Під час церемонії виступали ті, хто добре знав Юрія. Секретарка селищної ради Тетяна Василенко згадала його як щиру, тиху та добру людину, яка назавжди залишиться в історії громади. Капітан Тульчинського РТЦК та СП Роман Снісаренко говорив про Юрія як про воїна, який завжди йшов туди, де була найбільша потреба, і закликав підтримувати родину Героя щодня.
Поховання відбулося в тиші, де кожне серце відчувало втрату. Юрій Дашин був людиною, на яку можна було покластися, яка чесно працювала, жила щиро і мала мрії: риболовля з сином, гордість за доньку, старість поруч із дружиною.
Хоч його тіло залишило світ, пам’ять про Юрія Дашина залишиться з громадою назавжди — у словах, у підтримці родини, у серцях усіх, хто його знав.
Вічна пам’ять Герою.
