Однією з найлюдяніших локацій фестивалю «Спадок» у селі Жабокрич став майстер-клас із гончарства. Біля гончарного круга постійно збиралися діти й дорослі, щоб власноруч спробувати створити свій перший виріб із глини. Проводив майстер-клас гончар Дмитро — викладач, який не лише зберігає українське ремесло, а й використовує його для допомоги військовим.
Любов до гончарства з’явилася в нього ще з дитинства.
Батько навчив ремеслу
«Я народився в сім’ї творчих людей. У мене батьки теж займаються керамікою. Батько — гончар, він мене навчив цьому всьому», — розповідає Дмитро.
Сьогодні він працює у Тульчинському фаховому коледжі культури, де викладає кераміку, гончарство та скульптуру. Каже, що ця справа давно стала невід’ємною частиною його життя.
«Для мене це багато що. По-перше, гончарство — це мій відпочинок, це мій заробіток», — говорить майстер.
Та останнім часом глина для нього стала ще й способом підтримати тих, хто пережив війну. Дмитро проводить заняття з гончарства для військовослужбовців, які проходять реабілітацію, а також для захисників, що повернулися з російського полону.
«Гончарством займаюся на реабілітації хлопців-військових, які потребують реабілітації. І з тими, хто повернувся з полону, я також працюю. Приїжджаю до них, ми разом робимо різні вироби», — ділиться він.
На фестиваль «Спадок» Дмитро приїхав не лише для того, щоб провести майстер-клас. Участь у заході він поєднав із благодійною метою.
«Приїхав сюди зараз, щоб допомогти зібрати кошти на дрон», — каже майстер.
Протягом фестивалю десятки гостей сідали за гончарний круг, знайомилися з давнім ремеслом і відкривали для себе мистецтво роботи з глиною. Для когось це стало цікавою розвагою, а для когось — можливістю відчути, скільки терпіння, майстерності й душі потрібно, щоб із безформного шматка глини народився справжній виріб.
Читайте також: