25-річний ігумен Амфілохій уже три роки живе та служить у монастирі святого Феодора Острозького у Вапнярській громаді. Він став священником і прийняв монаший постриг у 22 роки, з початком повномасштабного вторгнення приїхав до Вапнярки за призначенням владики та очолив монастир як намісник. За цей час разом із парафіянами він займався ремонтом, облаштуванням території та встановленням нового іконостаса. Нині монастир також має плани щодо будівництва каплички біля місцевого кладовища на місці колишнього храму.
Про це намісник монастиря ігумен Амфілохій розповів в інтерв’ю журналістам Тульчин онлайн.
У 22 роки прийняв монаший постриг
Ігумен Амфілохій родом із Хмільника. Своє ім’я отримав під час постригу — на честь святого Амфілохія Почаївського, якого називає своїм улюбленим святим.
За його словами, ще в дитинстві він разом із бабусею часто їздив до Почаївської лаври, де перебувають мощі святого.
У 2022 році, коли йому було 22 роки, Амфілохій став священником і прийняв монаший постриг. Того ж року він приїхав до Вапнярки за призначенням владики.
«Господь мене сподобив і покликав вже в нелегкий час для нашої країни, саме в час війни», — розповідає ігумен.
Монастир облаштували на місці занедбаного клубу
Монастир святого Феодора Острозького у Вапнярці почали створювати близько 20 років тому. До цього на території був занедбаний клуб, а згодом вона фактично перетворилася на сміттєзвалище.
«Все, що тут було, це стіни голі, сміття», — згадує Амфілохій.
За його словами, на першому етапі з території вивезли близько десяти машин сміття. Після цього почалося облаштування майбутньої святині.
Важливу роль у створенні монастиря відіграли місцеві жителі та парафіяни. Землю для його заснування свого часу виділила місцева влада.
Монастир освятили у 2007 році. За словами ігумена, від моменту, коли почалося питання його створення, минуло близько 20 років.
«Я залишився один з Богом»
Спочатку молодому священнику було непросто адаптуватися до нового місця. Він був родом з іншого міста, не знав людей і у 22 роки опинився відповідальним за монастир.
Перший час разом із ним служив друг, також студент духовної академії. Згодом той поїхав, і Амфілохій залишився у монастирі сам.
«Я залишився один з Богом. Взагалі не страшно було самому. Дивишся на територію — велика, але ти не один. Є парафіяни, які приходять, допомагають», — каже він.
Нині ігумен сам живе на території монастиря та займається його господарством. За три роки, за його словами, він звик до цього місця і вже сприймає його як рідне.
«Навіть якщо я десь кудись їду на батьківщину, до родини на певний час, то мене постійно тягне сюди назад. Тут рідне, своє», — розповідає Амфілохій.
Новий іконостас придбали за пожертву матері загиблого воїна
За час служіння молодого намісника у монастирі провели ремонти та змінили територію. Сам Амфілохій розповідає, що особливо любить садівництво, тому займався клумбами та озелененням.
Однією з найбільших змін стало встановлення нового дерев’яного іконостаса. Його придбали за кошти Анжели Сташко — парафіянки із села Високе, яка втратила на війні 21-річного сина.
Жінка співає у церковному хорі та, за словами ігумена, постійно підтримує монастир і свою парафію.
«Мама вирішила зробити таку пожертву, виділила кошти, великі кошти, на монастир. А ми вирішили вже побудувати іконостас», — розповідає Амфілохій.
Раніше повноцінного іконостаса у монастирі не було — ікони стояли окремо. Тепер у храмі встановили дерев’яну конструкцію, придбану коштом цієї пожертви.
На місці старого храму планують збудувати капличку
У монастиря є і подальші плани розвитку. На території неподалік кладовища, де зберігся фундамент старого дерев’яного храму святого первомученика Стефана, хочуть облаштувати капличку.
«Ми там плануємо також збудувати каплицю, це неподалік кладовищ. Ну і, звісно, там поруч є могили священиків, які там служили», — говорить він.
Окрім каплички, на цій території планують створити невелике господарство та займатися городництвом. За словами Амфілохія, у самому монастирі для цього обмежений простір, оскільки значну частину території вже займають дерева, клумби та інші насадження.
Сьогодні монастир у Вапнярці продовжує розвиватися завдяки роботі священнослужителя та підтримці парафіян, які долучаються до його облаштування.
Читайте також: