Старовинні палаци, покинуті маєтки та руїни млинів завжди притягують увагу. У Тульчинському районі є кілька таких місць, де історія відчувається буквально в кожному камені. Колись тут вирувало життя, звучала музика, працювали школи, шпиталі та заводи, а сьогодні ці будівлі стоять напівзабутими, зберігаючи власні легенди.
Про це Тульчин онлайн розповідає з посиланням на медіаресурс «Україна Інкогніта».
Палац Кошарських у Гонорівці
На півдні Вінниччини, лише за десять кілометрів від кордону з Молдовою, у селі Гонорівка Піщанської громади зберігся старовинний палац Кошарських. Його звели приблизно у 1850-х роках у стилі необароко з елементами неоренесансу.
У 1863 році Станіслава Кошарська вийшла заміж за Петра Ліпковського й отримала маєток як весільний посаг. Саме Ліпковським палац належав до 1917 року.
Колись тут зберігалася справжня мистецька колекція: картини Яна Матейка, Юліуша Коссака, Войцеха Чахурського, Юзефа Брандта, старовинні рукописи та навіть Радзивілівське Євангеліє. Особливою окрасою була позолочена статуетка коня часів Людовіка XIV.
У 1918 році палац пошкодила війна. Після ремонту тут відкрили школу, яка працювала до 2008 року. Відтоді будівля стоїть пусткою, а навколо неї — старий парк з рідкісними деревами.
Погорілий млин біля села Вила
Між селами Стіна та Вила, у глибокій долині річки Русава, стоїть одна з найатмосферніших руїн Вінниччини — Погорілий млин.
Його почали будувати наприкінці XIX століття, а на початку XX-го він уже працював як контрактовий млин. Триповерхова будівля з бутового каменю, цегли та вапна мала комори, постоялий двір і шинок.
Старожили розповідають легенду, що напередодні революції 1917 року конкуренти найняли місцевого жителя, аби той підпалив млин. Будівля згоріла повністю.
«Ось так і стоїть він, більш як сто років, без накриття, одинокий, але все ще красивий».
Відновити його власник не встиг, а за радянських часів руки до реконструкції так і не дійшли. Сьогодні це місце приваблює туристів неймовірними краєвидами, скелями, річковою долиною та особливою тишею, яку важко пояснити словами.
Палац Протасових-Бєхмєтьєвих у Тиманівці
У селі Тиманівка зберігся ще один старовинний палац — маєток Протасових-Бєхмєтьєвих, який пізніше належав графу Олександру Шереметьєву.
Цей палац називають одним із найзатишніших на Вінниччині: невисокий, світлий, з легкою архітектурою, він більше схожий на декорацію до старого фільму, ніж на звичайну садибу.
Його історія починається ще з XVIII століття. Серед власників були князі Четвертинські, генерал Олексій Бахмєтєв — герой Бородінської битви, юрист Володимир Толлі та граф Шереметьєв, відомий своєю пристрастю до музики та пожежної справи.
Саме за Шереметьєва палац отримав оновлений фасад, великий парк з екзотичними деревами та навіть електричне освітлення вулиць — для села того часу це було справжньою сенсацією.
Після революції тут була комуна, потім туберкульозний диспансер і санаторій. Остаточно медзаклад припинив роботу у 2016 році, а сам палац почав швидко руйнуватися.
Поруч збереглися залишки старої пивоварні, цегельного заводу, будинок керуючого та музей Суворова — усе це створює цілий історичний комплекс із власною, майже містичною атмосферою.
Такі місця не просто старі будівлі. Це пам’ять про людей, родини, війни, втрати й час, який залишив свій слід на стінах.
Палац у Гонорівці, Погорілий млин біля Вили та садиба в Тиманівці — це три різні історії, але кожна з них має щось спільне: відчуття присутності минулого, яке тут досі не зникло.
Читайте також: